19 Лютий 2019

Шановні колеги!

Інформуємо вас, що Асоціація “Київ” звернулася до керівництва міста Києва стосовно демеркурізації території ВАТ “Радікал”

 

 

 

Вих. № 1902-03

Від «19» лютого 2019 р.                                                    Київському міському Голові

                                                                   Голові київської міської

                                                                   державної адміністрації

                                                                   Кличко В.В.

 

Шановний Віталію Володимировичу!

 

 

       Цим листом хочу звернути увагу керівництва міста, та особисто Вашу увагу, що місто Київ знаходиться перед екологічною катастрофою, незважаючи на численні звернення різних організацій, ніхто дієвих дій не приймає, а тільки имітує видимість роботи протягом багатьох років.

 

Мова йде про забруднення ртуттю території колишнього ВАТ «Радикал». Загальні втрати ртуті за весь період експлуатації виробництва склали понад 700 тон. Значна частина цих втрат депонована на території виробництва: це так звані «механічні втрати» – витік з працюючого обладнання, витоки при обслуговуванні, ремонті і заміні обладнання, технологічні втрати зі стічними водами, а також газовими викидами. Сумарно ці втрати становлять близько 200 тон, знаходяться в підлогах і в ґрунтах під підлогами колишнього залу електролізу, у будівельних конструкціях ґрунтах не лише на території колишнього ВАТ «Радикал», а й навколо виробництва. Депонована ртуть є джерелом вторинного забруднення навколишнього середовища, у результаті чого спостерігається перевищення допустимих санітарних норм ртуті в повітряному середовищі на території виробництва, вміст ртуті у них на рівні 15 000 -28 000 мкг/кг ( при нормі у європейських країнах 40 – 60 мкг/кг).

Випадки отруєнь ртуттю описано ще у 19 столітті, але найсильніше проблема ртутних отруєнь виявилась у Японії на початку 1950х. Починаючи з 1953 року у значної кількості дорослих та дітей, що мешкали поблизу затоки Мінамата, реєструвались випадки втрати координації, оніміння кінцівок, часткової сліпоти та втрати слуху. Конвульсії, кома та смерть були зареєстровані у 46 зі 125 випадків. На 1956 рік у дітей, чиї батьки не мали жодних симптомів захворювання, спостерігалась „вроджена” хвороба Мінамата. Хвороба дістала діагноз „гостре отруєння метилртуттю”, а причина її була пов’язана з уживанням риби, яка у свою чергу біоакумулювала ртуть зі стічних вод, скинутих у затоку Мінамата. Згідно даних різних джерел всього до затоки було скинуто близько 10 тон ртуті та її сполук, що в двадцять разів менше, чим ми маємо біля ВАТ «Радикал».

З урахуванням інтенсивної забудови навколо території колишнього ВАТ «Радикал» цивільним житлом, торговельно-розважальними центрами, дитячими майданчиками, церковними закладами, офісними та приватними підприємствами, невідкладно назріло питання демеркуризації зазначеної території.

Нині у Києві на території ВАТ «Радикал», на поверхі та у ґрунті знаходиться близько 200 тон ртуті. Згідно проведених досліджень з моніторингу довкілля в районі промислового майданчика, ртуть поступово мігрує у ґрунтові води та через деякий час буде у головній водній артерії України – у річці Дніпро.

Відомо, що у вздовж берегів Дніпра розташовані такі міста, як Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Кам’янське, Дніпро, Запоріжжя, Каховка, Херсон та багато інших містечок та селищ. Орієнтовно на берегах Дніпра проживає до 15 мільйонів людей.

Якщо у найближчий час не буде демеркуризовано ділянку заводу Радикал, то у водні джерела може потрапити до 100 тон ртуті, що призведе до зараження великої території України та серйозних захворювань до 15 мільйонів мешканців України.

Втрачено багато років для прийняття хоча б елементарних  відомих дій для зниження зараження, тому сьогодні потрібні рішучі та швидкі дії, а технології вирішення проблеми в Україні є.

Впевнений, що для фінансування таких важливих екологічних проблем можливо залучити міжнародні організації.

     З повагою,

 

Віце-президент УСПП

Президент Асоціації «Київ»

Народний депутат Верховної

Ради України IV-V скликань                                                              В.Майко